Шука душа невимовні слова,
Котрими відкривають вежі віри,
Котрими виростають білі крила,
Але чомусь сівіє голова...
Душа шукає голову схилить,
Де із турботи виростають стіни,
Де дихають майбутнього світлини,
Тим духом, що й небесная блакить...
Важливо для душі недосказать...
Бо у мовчанні - визріва надія...
Лише мовчанням доля пламеніє...
Щоб до самОго змісту домовчать...
Душа шукає, як би перейти...
На берег інший, де усе зі Слова...
Шукає твердь молитва вечорова,
І обминає гострії кути...
Ти вже знайшов, і сходи, і слова,
Знайшов ключі, і все, що було треба,
І відчуваєш смак і приспів Неба,
Чи не тому сивіє голова?
Евгений
посв. о. Иоанну
© Copyright: Евгений Голоюх, 2019
Свидетельство о публикации №119101708739
Свидетельство о публикации №119101708739
Рецензии