***
Сойдемся ли еще мы снова?
Или навеки разошлись?
И слово правды и любови
в вертепы-степи понесли?
Да пусть и так! Не наша мать.
Но привелось нам уважать.
То воля Бога. Погодите.
Смиритесь и молитесь Богу,
и вспоминайте про друзей.
А Украину же любите!
Хоть время холодно и люто.
вы и в последнюю минуту
молите Господа о ней!
с украинского перевел А.Пустогаров
*стихотворение обращено к членам Кирилло-Мефодиевского братства
Тарас Шевченко
В казематі
XII
Чи ми ще зійдемося знову,
Чи вже навіки розійшлись?
І слово правди і любові
В степи і дебрі рознесли!
Нехай і так. Не наша мати,
А довелося поважати.
То воля господа. Годіть!
Смирітеся, молітесь богу
І згадуйте один другого.
Свою Україну любіть,
Любіть її… Во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї господа моліть.
[Між 19 і 30 травня 1847,
С.-Петербург]
Тарас Шевченко. Сойдемся ли еще мы снова?..
© Copyright: Украинская Поэзия Переводы, 2019
Свидетельство о публикации №119101502682
Свидетельство о публикации №119101502682
Рецензии