Чи не дарма поет відомий
Так полюбив осінній час?
Його прообраз нерухомий,
Але с дитинства всім знайомий,
Дійшовший спогадой до нас?
Кружляють листя в його римах,
Своїм приваблюють звучанням.
Чи сон черговий це чи диво,
Утворене людським бажанням?
Свідомість вимикаю.. Подих
Осінній відчуваю знов.
Ту прохолоду, сонця промінь
Та аромат повітря в повінь,
Що тільки-тільки ізійшов.
Кружляє в вальсі жовте листя
Їх осінь в пари розставля.
Коханням сповнює повітря
Як перший танок молодят.
Ні, не дарма поет відомий
Осінню полюбляв пору.
Сумну та іноді сурову,
Частіш від сонця кольорову,
Коханням сповнену усю.
Чи не дарма поет в домий...
© Copyright: Анна Стукаленко, 2019
Свидетельство о публикации №119101409849
Свидетельство о публикации №119101409849
Рецензии