Бабине літо! Це бабине літо –
золотом щирим осіннім розшите,
сивим туманом щоранку умите,
сонцем осяяне й ніжно зігріте.
Мружусь на сонечку, наче бабуся…
Тут хризантеми до мене сміються.
Раптом метелик яскравий, барвистий,
сів і принишк у зеленому листі, -
Гріє на сонечку спинку пухнасту.
Переді мною ще трішки похвастав, -
в чорно-червоній своїй вишиванці
крильцями тріпав, неначе у танці.
Глянеш навколо – дерева у шатах –
в жовто-зелених, рожевих, строкатих!
Наче на свято потрапив, чи в казку…
Бабине літо, будь ласка, будь ласка,
не покидай нас, побудь іще трішки!
Падає листя з горіха й горішки,
тягнуть голівки до сонечка квіти…
Як я люблю тебе, бабине літо!
Жовтень 2018 р.
Бабье лето
© Copyright: Карпенко Наталия, 2019
Свидетельство о публикации №119101406289
Свидетельство о публикации №119101406289
Рецензии