Як жіночка бальзаківського віку, -
така ж спокійна велич і краса…
Осінній спокій п’ю, неначе ліки,
та жаль мені, що швидко так згаса
її чарівність. Листя золотаве
вже опадає й стелеться до ніг,
а вітер дозволу ні в кого не спитає , -
розвіє килим той. А хто б його зберіг?
Байдужі є, що загребуть граблями,
та ще й бездумно кинуть у вогонь.
І тлітиме те листя дуже мляво,
або й потухне, - від дощу либонь.
Коротка осінь золота, як сполох,
бо підганяє невблаганний час.
Та все ж, для неї – час швидкий – не ворог,
бо повертається із року в рік до нас.
Жовтень 2016.
Бальзаковская красота
© Copyright: Карпенко Наталия, 2019
Свидетельство о публикации №119101104312
Свидетельство о публикации №119101104312
Рецензии