Падає додолу жовте листя
Знов яскраво осінь пломенить.
Вбралася земля у золотисте,
А в душі твоїй пора журби.
На полях кінчаються роботи,
Всі спішать зібрати урожай.
Трударям приємні ці турботи.
Друже мій, ти часу теж не гай.
Осінь підсумки життя підводить,
Все згадаєш, що колись робив.
Що в житті посіяв, те і вродить-
Встановив Творець закон такий.
І нічого тут не повернути,
Як пора збирати плід прийшла.
Думкою лиш зможеш осягнути,
Що дала Христу душа твоя.
Плід життя твого приємний Богу?
Що зробити міг? Чи все зробив?
Пригадай життя свого дорогу,
Приготуйся до небесних жнив!
Ще є час, благай прощення в Бога
За пасивно прожиті літа:
Не скінчилась ще земна дорога,
Можеш потрудитись для Христа.
То нічого, що на дворі осінь,
Трохи ще – й настануть холоди,
А душа весни так щиро просить,
Бо з Христом ми вічно молоді!
Віра Українка
Роздуми...
© Copyright: Вира Украинка, 2019
Свидетельство о публикации №119101002839
Свидетельство о публикации №119101002839
Рецензии