1
Почекай, не скінчилося літо,
почекай, іще осінь мовчить,
і життя самотою повите,
і не хочу нікого любить.
Ще над шляхом незріла калина.
і роса холодить, не пече.
Почекай, скоро осінь прилине,
на твоє я схилюся плече.
2
Так неждано підкралася осінь,
Пожовтіли зелені гаї.
І очей ніби вицвіла просинь,
Та замовкли давно солов`ї.
Вже над шляхом розквітла калина,
Спілі кетяги гнуть до землі.
Безборонно лягла павутина
Сивиною на скроні мої.
Та якась у житті я несміла,
(Самотою сльоза запече).
Пригорнутись до тебе хотіла,
Та, чомусь, ненадійне плече.
Над шляхом калина
© Copyright: Татьяна Подгорная 3, 2019
Свидетельство о публикации №119100907579
Свидетельство о публикации №119100907579
Рецензии