1
Хай буде так, як є між нами,
Ніхто не знатиме повік.
Де ми блукали берегами,
І що нам шелестів потік.
Це все було, чи може, буде
(Думки стрибають, ніби лань).
Червону квіточку на груди
Мені із осені дістань.
2
Просила квітку з осені.
Червону ніби жар.
А серпень йшов покосами,
Горів Волосожар…
Рве вітер хмари з просині,
Замерзли ліс і став.
Просила квітку з осені,
А ти і не дістав.
Кв тка з осен
© Copyright: Татьяна Подгорная 3, 2019
Свидетельство о публикации №119100907573
Свидетельство о публикации №119100907573
Рецензии