Вона попереду, спинить її не хочу
Бурчу тихенько:йди собі, іди,
Бо має довгі ноги, темні очі
І залишає плямами сліди.
Хай поспіша, їй більш за мене треба,
Така у неї вдача не дарма,
Вона мене поєднує і небо,
Як на мотузці за руки трима.
І я іду собі на ланцюгу прикута,
А роз'єднатись не доречно, лінь,
Вона моя надія та отрута,
Яку я кличу по простецькі,Тінь.
Вона попереду
© Copyright: Алевтина Скорая, 2019
Свидетельство о публикации №119100906665
Свидетельство о публикации №119100906665
Рецензии