Скрині пам’яті замкнУті, а ключі й повикидали.
Пізніше та назамість мирнішого: ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня; а смерть й братерським окупантам.
Дуже чітко, як карбовані кроки слова у Вашому вірші. З теплом та повагою, Богдана Синюк 02.12.2011
світу щира пісня
лунає, — не чують...
врода світить в очі,
то її й не бачать...
на когось кріпачать,
собі не дивують...
над утлілим вплачуть,
зднюють як вночують...
дочорніє й біле
в існування сіре...
Життя ж, кольорове, —
і не розгортають
Як тут стрiти долю
© Copyright: Зозуля Юрий Павлович, 2019
Свидетельство о публикации №119100904155
Свидетельство о публикации №119100904155
Рецензии