Накуй, зозуленько, мені -
Маленька пташко.
Я стільки літ в самотині,
Ти знаєш, тяжко.
Куєш, зозуленько, в одвіт,
А я рахую.
І накувала стільки літ,
Що вже й не чую.
Весняні піняться сади,
А в серці важко.
Та чи повірю я тобі,
Сіренька пташко.
Бо ти кувала свій привіт
Комусь чужому.
Чому ж не накувала літ
Йому одному ?
Зозуленька
© Copyright: Татьяна Подгорная 3, 2019
Свидетельство о публикации №119100608733
Свидетельство о публикации №119100608733
Рецензии