сон тичини

сонним світлом полировані досвітні тихі води
чорним сріблом відблиск хибний роздоріжжя в світлі перед
два чи три шляхи вздовж води
шлях праворуч шлях ліворуч
третій зпроста
з міста мостом

над пустельними шляхами
тільки вітер
                й Бог із нами

два шляхи поперед води
шлях праворуч шлях ліворуч
биті ллють молочно-білі в чорнім досвіті
потоки

а на третім сам і стою
перед мостом чи за ним вже
вдосвіту й не розгадати
                з нами Бог і Божа Мати

тиша
лише
круглить спину
очеретовій тичині вітерець
й комиш лопоче

тихо дише Україна
зачарована заспана
(але знаєм:) спить не знає
чи не спить, а все не знає
чого хоче

чорним сріблом
сном застиглим
світ так спить-бо
ніби спить з ним
                й Бог-Отець

(прокинься, Отче!..)


Рецензии