Ця осiнь... Вiра Бондаренко-Михайлова

http://www.stihi.ru/2018/09/23/7138
Оригінал:


Ще осінь не лякає нас дощами
І вже зхололі роси не збентежать,
А сум осінній ген за журавлями
Втече від нас, бо так йому належить.

Ще нас купає сонце вересневе,
Безжурність кличе бабиного літа,
А десь злітає листячко червлене,
Але ще це не надто вже й помітно...

Бо дивний дощик воскресив травицю:
Вона нам посміхається зелена.
І музика звучить… Вночі не спиться.
Боюсь, що осінь промайне повз мене…
   

Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Нет, осень не пугает нас дождями,
Уже прохлада рос не потревожит,
Печаль умчится вслед за журавлями,
Сбежит от нас – и станет жизнь пригожей.

Сентябрьские лучи ещё ужалят
Слегка… под  оклик чуда бабьелета.
А где-то лист слетает  этажами,
Хотя не так покуда и заметно…

Традицию не портит дивный дождик:
Нам зелень улыбается приветно!
И музыка звучит…Не спится ночью:
Не промелькнула б Осень незаметно…


Аватар Автора оригинала