Мені ще й зараз ніби сниться
щироке поле край села,
в якому жито колоситься
де моя молодість пройшла.
Приємний запах чути з поля,
від колосків, пшениці й жита,
мені ж лиха дісталась доля,
яка ще й зараз мені сниться.
Хто не відчув це на собі
мене мабуть не зрозуміє,
коли весь час у боротьбі
душа страждає та боліє.
Мені те хочеться забути
та щоб не снились навіть сни,
та тільки як все це зробити
коли в очах всі дні війни.
Укр. Мен1 ще й зараз
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2019
Свидетельство о публикации №119100304080
Свидетельство о публикации №119100304080
Рецензии
