Спiввiтчизницi

Шановна авторко, якщо ви пишете історичні вірші, та претендуєте на визнання, не уподібнюйтеся поетам одноденкам, які пишуть "під моду політики країни".
Ці поети будуть відомі лише до тих пір, поки не зміниться політика. Потім їх просто забудуть як забули тих, хто в свiй час у віршах лизав дупу Сталіну.

Ось наприклад я свої вірші пишу, опираючись на історичні факти. І про "геройства" бандерівців чула від старших не раз.

Так! Я мала все, але за свою сміливість, майже все втратила. Але честь і совість лишилися зі мною, у тому числі вишитий рушник і сорочка.

І нехай я сьогоднi в опалі, нехай я мусила виїхати з України, нехай на мене завели справу. Зате потім все встане на свої місця, і мені не раз "ДЯКУЮ" скажуть.

А ви?
Ось подивіться.
Після прочитання вашого вірша, в мене склалося таке враження, ніби бідну Україну обмовили злі москалюги.
І ніяких бандерівців там немає. А якщо навiть i є, то добрі, білі та пухнасті.
Начебто не було скоєних ними злочинів, про які зараз так небезпечно говорити в Україні.
А навіщо ось так брехати?

Або пишіть як було насправдi, або пишіть про природу та кохання.
В вас добре виходить.

А Історичні вірші нехай пишуть ті, хто не боїться виступити проти "майданівського" режиму. I хто може виступити, бо це дуже небезпечно.

Краще історію почитайте.
Дізнайтеся, що таке Талергоф і Терезин.
Поговоріть зі старшим поколінням на Західній Україні, та послухайте, що розкажуть вони.
Та й у Донецьк поїдьте, подивіться, що наші "герої" виробляють. Там ЖАХ що робиться.

Підніміть архіви, а потім, якщо не боїтеся, пишіть, буду рада читати.

Соломiя Галицька.

Соломия Галицкая   23.03.2020 19:05   •   Заявить о нарушении