Ся відчуваю як спориш дорожний,
Що його топчуть кроки рокові.
Ті кроки років так важкі!.. І кожний
Навіки слід лишає на траві.
Стебло не всяке встати знов спроможнє,
Їх злами -- ніби рани ножові
(Час та вмирання -- поняття тотожні),
Та борються вони, поки живі.
Нестримним маршем невблаганні роки
Йдуть доль людських тендітним споришем,
Породжуючи невимовний щем --
Що геть невідворотні часу кроки,
Які обмежують крилатий хист,
Й не дозволяють встати на весь зріст.
Спориш
© Copyright: Серез, 2019
Свидетельство о публикации №119100105237
Свидетельство о публикации №119100105237
Рецензии