На перше жовтня – день похилих, файно!
Та якось прикро, що в цей день лишень,
нас молодь помічає і, звичайно,
на цілий рік забуде, день-у-день.
Раніше як? Нам місце уступали,
дорогу помагали перейти,
бо сивину і роки поважали
і люди молоді, і малюки.
Та і країна старість шанувала –
у всіх порядна пенсія була,
а медицина даром лікувала,
бо, взагалі, безплатною була.
Нас ввічливо похилими назвали:
не кажуть грубо – баби і діди,
колись ще й подарунки дарували,
та канули у літу тії дні.
І зараз що? Не пенсія, а сльози…
Нам хочеться, щоб краще все було,
А виступи оці, апофеози…
Це свято взагалі, нащо воно?
Моя думка
© Copyright: Тамара Базилевская, 2019
Свидетельство о публикации №119100103198
Свидетельство о публикации №119100103198
Рецензии