Боги з босими ногами

Ніби й не було нічого...
Я прокинувся, шукаю...
А тебе ніде немає.
Із сопілки павутиння
Я дістану і зіграю.
В росах трави, іржаві брами.
Посеред калюж і сонця –
Павутиннячко з зірками.
Ти не бачив? У віконці...
Що було тоді між нами...
Боги з босими ногами...
Нам не соромно з тобою
Зазирати в небокраї.
Дівчино з роси і світла,
Всюди я тебе шукаю.
Місяць, зорі, цілий світ...
Цілу вічність я шукаю
Той непізнаний політ...
Як же мені знов тебе знайти,
Скуштувати вуст твоїх рожевих.
Я набрав роси у жмені.
Ти летиш в далекії світи...
Я вмиваюсь, доки не засну...
Сон у лісі, сон посеред неба.
У очах твоїх незнайдених тону.
І мені нічого більш не треба.
Зачепивши болісну струну,
Так, по вінця п’яний, серед ночі.
Затягнуло в дивну глибину.
Глибина та зветься - твої очі.
Я - повіса. Серед лісу.
Ноги мокрі і брудні.
Поселив я серед лісу свої ночі, свої дні.


Рецензии