Фарби життя

Заполонила душу Осінь-Квітка,
Фарбуючи буденність у свята,
Розтанула у серці моїм клітка,
Але лишилась від зарубин мітка,
Яку не згоять стомлені літа...

Танцює вітер, танучи в волоссі,
Вплітає листя й згублені шляхи,
Я відхилити хмари дум не в змозі,
Замерзли під дощем надії босі,
Я холодом спокутую гріхи...

А Осінь невгамовна - не спинити,
Бере в обійми ніжністю жоржин,
Цілують мої очі  легкі віти
Вербової злотавої молитви,
Що з неба йшла прозорістю стежин...

Занурююсь в туманність сметанкову,
Жбурляючи у небо вогкий сум,
Відроджуюсь, вбираю силу знову,
Карбуючи у серці кожне слово,
Тягну крізь себе життєдайний струм...

ЗамОвлюю бажання на пелюстках,
Гортаю жовтим листям сторінки,
Лягла рікою пам'ять, наче хустка,
Накрили китиці, як мушлею молюска,
Ховаючи у промені дзвінкі...

Відчарувала Осінь кольорами,
Принесла на лелеках кошик мрій.
Я обгортаюсь ніжно пелюстками,
Прямую в світ багряними садами,
Де зІрву  диво-паросток надій...