Руда

Ходить осінь
Кицькою рудою
Жовтими очима
Дивиться на світ...
На осонні
Загорнеться в листя
Оченята мружить
Тепло їй,  муркоче...
Вигне спинку, скоче
Помахає хвостиком
І гайне за листячком
Весело із підстрибком...
Із вітриськом грається
А як задощить
То вже заховається
В парасольки стріх...
Та і виглядає
Там й засне вона
Їй насняться соняхи
Що такі ж руді
Як вона сама...


Рецензии