Волошкове поле-сині
далі
Ми з тобою вдвох ідем
найдалі
Догора ранкова
багряниця
Вже кує зозуля. Їй не
спиться
Боязко ми слухаємо
пташину
Хочеться спитати в цю
хвилину
Скільки років ,пташко буду жити?
І кує зозуля мені з
жита
Накувала років нам
немало
Ми раділи-щастя
відчували
Ми сплели вінки із синіх
квітів
Ми сміялись-серця
не розбиті
І здавався простір нам
безмежним
Ми давно вже загубили
стежку
А пшеничне поле довге,
довге
І далеко стелеться
дорога
По дорозі дивини
немало
Не вгляділи-сонечко
сідало
Не вгляділи,аж літа
минули
Півжиття пройшло і не
відчули
Гай зелений,річка,поле,
квіти
Від душі могли цьому
радіти
Найсвітліші думки,щире
серце
Не вернеться юність.
Не вернеться
Бачу зараз гарні
багряниці
Та ночами вже бува
не спиться
Коли добре спалось
ми не знали
З кожним ранком молодість
прощалась...
Віталія Корх
Волошкове поле
© Copyright: Виталия Корх, 2019
Свидетельство о публикации №119092509327
Свидетельство о публикации №119092509327
Рецензии