У дівчат - як з шовку, жарти,
Грань смішного в них прозора,
Із двома стрічатись варто,
Якщо в серці - непокора.
Один буде - сонця захід,
Другий - ранній, теплий схід,
Два крила одної птахи,
Що не втримають політ.
Але згодом, як крижина,
На щоці сльоза замерзла,
Був із півночі мужчина,
І в очах дитинність щезла.
З півдня парубок розважив,
І в обіймах - грів би вічно,
Якби вдача нерозважна
Не зманила інших стрічних.
Вихром був південний захід,
В тиші біг північний схід,
Доля вела битим шляхом,
Затуливши в нім прохід.
Градус вищий - в круговерті
Голова втрачала розум.
Було встидно за відвертість,
Вибраної наспіх пози.
Потім, звісно, час безжально
Погубив координати.
І дивилась роза жально -
Вслід вітрам, що не згадати.
В ка-3
© Copyright: Хохол Хохотович, 2019
Свидетельство о публикации №119092205852
Свидетельство о публикации №119092205852
Рецензии
