Останн...
Як скинуть Боже,тi роки?,
Що гнуть донизу наші плечі,
Щоб не висіли в нас боки,
Щоб безтурботність,як малечі..
Що би Любов ганяла кров,
По незабитим ще протокам,
Щоб кожен поцілунок був..
Немов удар,тріскучим током.
Та так,що все дибки встає,
Наружу тягнеться,кохати,
І щось там десь там дістає,
І вже ти батько,або мати..
А потім,якось,в одну мить,
У дзеркало вдивлявчись на себе,
Ти бачиш,як Життя горить,
Палає полум,ям до неба..
І нічим вже його тушить,
І МЧС не допоможе..
Ще мить, і все,-воно згорить,
Приймай мене до себе...
© Copyright: Павел Горобец 3, 2019
Свидетельство о публикации №119092000065
Свидетельство о публикации №119092000065
Рецензии