Тепло осіннє тихо плине по бульвару
Прижовкле листя кольорами душу гріє
Каштан уже про нове листя мріє
Щоб прихистити саму романтичну пару
Вінок зняло вже біля ставу літо
Бузкове небо ловить відблиск ранку
Який вдіва вуаль промоклого серпанку
Хоч прохолодно , та вікно іще відкрито
І невтямки , що осінь може буть такою
Пірнуть у неї варто з головою
Задумана , проникла спомином про зорі
Що дивляться на неї так уважно
І думи світлі, тихі та прозорі
Ступає чинно, впевнено , поважно.
***
© Copyright: Лариса Опанасенко, 2019
Свидетельство о публикации №119092005267
Свидетельство о публикации №119092005267
Рецензии
