Ти не дивись,що грошей не беру.
Не продаюсь,й не продаю без ліку.
Не кидаю до ніг твоїх зорю.
Не поступаюсь з кожним чоловіком.
Де гідність маю. Навіть вартість втрат.
Вважаю щастям,за мої тривоги.
І як би не складалися дороги...
Важкі,нелегкі,всі яких я варт.
Склоню коліно,лишень до землі.
Перед жінками,-Матерями,нині.
За їхніх діток,-цвіт немов в калині.
За рученятка лагідні й малі.
За дотик рук,за сміх,за те ім'я...
Що називають,лишень мене,-тату.
Я сто разів скажу,усім! Моя!
Понад усе її буду кохати.
(Понкратова.О.В.)
Ти не дивись, що грошей не беру
© Copyright: Лена Грама, 2019
Свидетельство о публикации №119091708947
Свидетельство о публикации №119091708947
Рецензии