Твої очі, в мене в думках
До болю знайомий плач, відпусти мене на волю
Цієї долі ніхто не хоче
Думки мене лоскочуть, зіскочив
Від мене вже нічого не хочеш, душой ворочишь
Квіти мої не приносять щастя, мені с тобою було добре
А зараз у комі, стоїть на пам`яті лише кома
Шлях додому, спогади на кожному розі
На жаль троянди зів`яли
Ти все що було у мене, але тебе забрали
На небо душа, відійшла
Я хотів щоб ти поруч була
Трималась за мене як за опору
Але чому так вийшло, чому покинула мене
Поринула у світ безодні
Зостався самотній
Віч-на-віч, с сірими кольорами
Мені ніхто не скаже чому так
І для чого, заради кого тепер жити
У жилах кров застигла
На зустріч з вітром, я десь, ти не зі мною
Всі ці думки були не важливі
Перетворилися на уламки сталі
Облитими пилом були, бо ми так любили
Бо ми так любили
© Copyright: Чернов Станислав, 2019
Свидетельство о публикации №119091500114
Свидетельство о публикации №119091500114
Рецензии