Iнколи вистачає лиш музики,
Щоб забути образ твiй невломивий.
нIколи застебнути на всi прихованi гудзики
Спогади,що витiкають з кожної похмурої днини...
Загориться i тлiє до пiзньої осенi
Слово,у гнiвi кинуте навздогiн.
Скосяться,як трава посеред поля обрАзи зношенi,
I безперервно лунатиме ехом глухий стогIн
А коли замете хурделиця
всi непроханi почуття
Шлях слiдами червноними встелиться
I за ними знайду тебе я
Iнколи вистачае лиш музики
© Copyright: Татьяна Корольчук, 2019
Свидетельство о публикации №119091408107
Свидетельство о публикации №119091408107
Рецензии