У чарах місячної ночі
Всміхнулись зорі до землі,
Мов ті дівочі добрі очі
Так серцю милі й дорогі.
Стежина в’ється між хатами,
Ніхто її не турбува –
В солодких снах під перинами
Буденну втому віддава.
Верба над ставом похилила
В задумі віти до води,
Нема дівчини, що ходила
Стрічати милого сюди.
Гаї поснули до світанку,
Росою вмилися луги,
Ще й вітерець втомивсь від танку
І тихо-тихо навкруги.
06.02.09
У чарах мiсячноi ночi
© Copyright: Игорь Кознарский, 2019
Свидетельство о публикации №119091300065
Свидетельство о публикации №119091300065
Рецензии