Згадайте мене, коли сонечко зайде,
І промені місяця землю остудять;
Відкиньте минуле, прийдешнє, - то зайве.
Не думайте:"Взнають.., не взнають..? Осудять..?"
Згадайте про мене без суму, без горя,
Нехай навіть пам'ять створила руїну!..
Про подорож нашу до синього моря
В далеку, квітучу, прекрасну країну.
Згадайте мене недоспіваним звуком,
Який чаруванням долає облуду.
Не вірте, що доля плекала розлуку!
Згадайте! А я Вас і так не забуду...
Згадайте мене...
© Copyright: Наталия Ломейко-Громовая, 2019
Свидетельство о публикации №119091303584
Свидетельство о публикации №119091303584
Рецензии
