Шиповник дозревает на кусте

Вольный пер. с укр. стих. М. Метелецкой
"Шипшина дозріває на кущі"

Шиповник дозревает на кусте
Под синими, как летом, небесами...
И ветер в проводах гудит басами,
И виноград - "ядение в посте"...
 
Костры с деревьев сброшенных одежд
Горят, как на калине ожерелья -
Свидетели и горя, и веселья
Годов моих оставленных надежд -

Они своё отпели, как смогли,
Играя в догонялочки с судьбою...
Ах, вот бы обернуться молодою!
И снова б на табло - одни нули...

Опять передо мной вопрос "ребром":
Судьба мне тех голов назабивала...
Скорбеть ли мне о том, что прозевала?
Или осенним греться костерком...

Мне шепчут умудренные года:
Не сожалей о прошлом никогда!

оригинал

Шипшина дозріває на кущі

Шипшина дозріває на кущі
Під синіми, як влітку, Небесами...
І вітер стиха хлипає басами...
І виноград в жовтневому плащі,

Що вже відплодоносив у садках...
Горять кострища із сухого листя...
Хизується калина у намисті -
Мій свідок в проминаючих роках -

Вони відтанцювали, відгули
Грайливим співом й плачем, як годиться...
А хочеться, щоб знову - молодиця...
Та забивають старості голи

В наскрізні, сумом кроплені ворота...
Але яких шукать мені ділем ?
Запалюватись осені жалем ? -
Час - незворотній...То об чім скорбота?

Мудрішають осмислені літа -
В духовності...найвища є мета!