Лечу по рідній Україні
там, де пшениця зеленіє,
там, де ячмінь, де просо та овес
де сонце падає з небес.
Де в полі, кавуни та дині,
де жив колись, в соїй родині,
де протікає наша річка,
така вузенька, ніби стрічка.
Оце вона, наша Вкраїна,
така рідненька, та єдина,
для нас ріднішої немає
вона до себе нас гукає.
Де б не були ви на планеті,
що б знали всі - ми її діти,
не забувайте рідний край,
всерівно буде вам мов Рай.
Можливо згодом, чи пізніше,
бо ця Вкраїна найрідніша.
Укр. Оце вона, наша Вкра1на
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2019
Свидетельство о публикации №119091008605
Свидетельство о публикации №119091008605
Рецензии