Золото, просинь усміхнена осінь
щедро дарує усім навкруги.
Зніяковіло пробачення просить:
Щодо птахів, котрі в теплі краї
Змушені знов відлітати наразі,
Саме туди, де нема холодів.
Можна позаздрити їх рівновазі.
Сумно, ще й досі вчувається спів!
Настрої змішані: холод та спека.
Інколи змінять потреби душі!
Втратити людяність є небезпека.
Треба позбавитися від метушні,
Справжні навчитись писати вірші!
09.09.2019
Житт ва метушня
© Copyright: Виктория 75, 2019
Свидетельство о публикации №119090908948
Свидетельство о публикации №119090908948
Рецензии
