«Давно вже замшіли
Руїни моєї хати…»
(Лі Бо)
У башту моєї пам’яті
Туди - на горішній поверх:
Отой, що під самим Небом,
Отой, з великими вікнами,
Які ледве зранку прочиниш –
Крізь отвір повзуть хмари
Бавовною білого сну
У цю кам’яну башту,
В кімнату з холодними стінами
Заходить старий мох
Гостем чужим і непрошеним,
Кульгавим онуком гуна,
Босоногим вершником
Кам’яних комоней зречення.
Руїни замшілі
Замку моєї свідомості
Темніють у сутінках
Старої бабусі Європи
Очима почвар готичних,
Блимають на рівнині
Отій, що внизу під Місяцем,
Отій, з ялівцем колючим,
Який гірчить не сьогодні
Плодами своїми смолистими.
І цей стрий зайда, блукалець-безхатько
Зелений свідок таємного
Дарує мені тишу,
Заперечує книгу «завтра».
Мох
© Copyright: Артур Грей Эсквайр, 2019
Свидетельство о публикации №119090908496
Свидетельство о публикации №119090908496
Рецензии
і ніби йшло життя, і щось читав там -
але не вистачало - як завзяття
справжнього світу - чіткого, як ватра
в вечірнім лісі після снів блукання
бо так давно не дихав цим повітрям -
шаленим подихом світів Есквайра !!!
з поверненням, друже!
Александр Ярошевский 30.09.2019 14:08 • Заявить о нарушении
але не вистачало - як завзяття
справжнього світу - чіткого, як ватра
в вечірнім лісі після снів блукання
бо так давно не дихав цим повітрям -
шаленим подихом світів Есквайра !!!
з поверненням, друже!
Александр Ярошевский 30.09.2019 14:08 • Заявить о нарушении
Дякую за такий поетичний відгук! Дякую за розуміння!
Артур Грей Эсквайр 02.10.2019 23:55 Заявить о нарушении
Артур Грей Эсквайр 02.10.2019 23:55 Заявить о нарушении
дякую, що обадва icнуЕте десь там, нехай вам пощастить у життi!
Алексей Иродиадов Гаулиш 24.09.2020 15:27 Заявить о нарушении
Алексей Иродиадов Гаулиш 24.09.2020 15:27 Заявить о нарушении