Тимчасове

Тру шибку вогкими очима.
Вже нудить від стінних шпалер.
А сон, зрадливий кавалер,
шкодує шансу на спочинок.
В дівочі горнеться обійми.
Мені ж у спадок - самота,
та спогади про ті літа,
що за вікном... Стовбичу стійма...
Лиш погляд лине між зірок.
Сам не збагне, в якій потребі,
що він шукає там на небі
в кудлатих постілях хмарок?
Напевно, те, що вже й не сниться.
Прощальний легіт журавля
торкає серце іздалля...
З долоні час клює синиця.
===================================

Авторский перевод

Преходящее

Окно протёрла влажным взглядом.
Приелся милый интерьер.
А сон, гулящий кавалер,
не хочет лечь со мною рядом.
К девичьим тянется объятьям.
Мне ж - одиночество как крест,
воспоминаний - Эверест,
за тем окном... Стою распятьем...
Лишь взор скользит по небесам.
Как будто обронил иголку
в парящий стог. И мало толку
искать - чего не знает сам.
То, что давно уже не снится.
Крик журавлиного "прощай"
коснётся сердца невзначай...
С ладони час клюёт синица.
09.09.2019.