На голе тіло одягла,
Тумани, легко їх носити,
Дощі, минуле вміють змити,
Від зморщок серця до чола...
Платок на плечі - сині сни...
І гладдю вишитії дзвони...
Не з тебе писані ікони...
Та з тебе донька й два сини...
У коси зорі заплела,
Лиш ноги залишились босі,
Вже підфарбовуєш волосся,
Сріблястим смаком джерела...
А посмішка твоя рясна,
Не тільки сонцем променіє,
Вона в серця надію сіє,
Щоб згодом в них зійшла весна...
На голе т ло одягла...
© Copyright: Евгений Голоюх, 2019
Свидетельство о публикации №119090906710
Свидетельство о публикации №119090906710
Рецензии