То звичка, знову за перо...

         ***
То звичка, знову за перо
Про осінь гомоніти,
В Москві далеко внуки, діти,
Як вужик, старість за вуглом...
На неї -Тьфу!- Кричу завзято,
-Молю не липни, відчепись!-
Вже п"ять років війна проклята
Застряла, наче в горлі кість...
А я ще вірші та пісні
Пишу собі оті з дня на день,
Дім рідний бачу лиш ві сні,
Садок вишневий коло хати...
Батьки в могилах ждуть,чекають,
А я не їду і не йду,
На мене, може, дорікають,
Вони ж не знають про біду...
Оце тобі й погомоніли
Про осінь, старість за вуглом,
Про сили, мати як носила,
Удвох старалися з пером...
Не клеїться розмова,бачу,
Про осінь пишну, про красу,
Поставлю крапку,бо заплачу,
Пущу непрошену сльозу...
    
        ***


Рецензии
Ирочка, "Удвох старалися з пером" - это показывает, что и мама твоя была поэтом?
Интересно...

Сегодня опять поделюсь чужим стихом (ну, и моё - вступление).
Это поэзия Миколи Побеляна. Он был мужем моей одноклассницы. Дружим до сиж пор. После выпускного, она окончила Вуз и была директором нашей же школы.

Сто каратiв
А.Назаренко
Цей рік,
(то було влітку)
Я сама,
Крізь митниці
І крізь усі кордони,
Провезла сто каратів.
То ж зима -
Не буде пустовійною
До втоми...
Я маю скарб!
І друзів обдарю...
То ж - сто каратів -
Сувенір вагомий!
Про митний недогляд?
- Я дякую Царю...
Бо ж - то від Нього дар,
Для митних невідомий...

____********____

Із скрині:

Ліс перестрів
Мене самого:
Кора порепана,
Коріння вузлувате...
Ще й птах
Якийсь
Грудей
Діткнувсь
Крилом,
А квітка
Папороті
Грала
В сто
Каратів...
На сон-траві
Розлігся
Фіолет,
Оранж
Сміявсь,
Розгойдуючи
Віти...
Було мені -
Сто стежок
І сто мет...
І серце
Віршем
Стало
Говорити...
__________2008. Микола Побелян
____________" Сто каратів"____

Вот, ещё:
Я, незважаючи
На щем,
На невідступні болі,
Волію буть
Добувачем
Не золота,
А солі...
... Я вибір цей
І ночі, й дні
Обдумував
Грунтовно...
Якби ще
Сіль
Вдалось мені
Роздати
Безкоштовно...
___М.Побелян - "Перетин льоду і вогню"

В том году Николай перешел в Вечность.
Остались стихи и памятная доска на той же самой школе. (Харьков, 108 школа)

Пока, пока.
До встречи. Всего самого доброго.

А.Назаренко   12.09.2019 19:34     Заявить о нарушении
Взволновала, Тонечка...Стихи чудесные на рідній мові... Я в Харькове училась в институте пять лет... Вечная память Николаю Побелян... Пусть будет у тебя все хорошо, Тоня. Обнимаю.

Ирина Боговина   13.09.2019 10:16   Заявить о нарушении
Да, Ирочка, и мова, и стихи прекрасны. Николай был с Западной Украины. Очень обидно, когда язык становится предметом раздора и спекуляций. Как-то мы же успевали изучить оба языка...
...
Благодарю за сердечный ответ.
Обнимаю тоже...

А.Назаренко   13.09.2019 13:13   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.