Над озером стара верба схилилась,
За обрій сонце стало заходить.
Пісня птахів дзвінка в садах полилась.
В вечір такий – кохати і любить.
Всміхнулось сонце щиро,червоняво,
Дорогу сонячну проклало на воді.
Верба красу цю бачить кучерява…
Над сонцем небо синєє вгорі.
Кущі,трава…і човен під вербою.
Став вітер хвилі ніжно коливать.
Дивує ж бо природа нас красою…
Красу пером не завжди описать.
Палітра кольорів так поєдналась,
Гармонію створила самотуж…
Верба в цей вечір навіть закохалась,
І щось чаруюче з’явилося довкруж.
06.09.2019 р.
Сонце, верба i вечiр
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2019
Свидетельство о публикации №119090900046
Свидетельство о публикации №119090900046
Рецензии