Праходжу мiма. На трёх языках

Яшчэ на адным падворку
Няма да дзвярэй сцяжынкі
Не чутна даўно гаворкі,
І моўчкі плывуць хвілінкі

Над некалі шумным садам,
Дзе сумна блукае восень,
Пад арыі, што цыкады,
Выводзяць. А мне здалося

Бы нешта тчэ гаспадыня
Палясквае вераценца...
На вокны ў павуціне
Разгублена свеціць сонца.

Разбавілі пустазелле
Вяргіні і жоўты сумнік,
Губляюць сваё адзенне
Бярозкі. Я позірк сумны

Адводжу. Праходжу міма.
А яблыкаў спелых водар
Ляціць наўздагон імкліва
Не ў сілах стрымаць нязгоду.

09 09 19

Авторский перевод с белорусского:


Еще на одном подворье
К дверям заросла тропинка,
Не слышатся разговоры,
Мгновенья, застывшей льдинкой,

Повисли над старым садом.
В нем осень устало бродит.
В миноре поют цикады..
Почудилось, средь мелодий

Стучит в доме веретенце,
Сукно ткет хозяйка ловко.
Растерянно светит солнце:
Паук проявил сноровку -

На окнах сплошь паутина.
Березы листву роняют.
Зачахли все георгины.
Я взгляд отвожу вздыхая.

И мимо иду. Лишь запах
Дурманящий спелых яблок
Летит вслед за мною. Залпом
Пью боль. А душа озябла.

***

Іще на однім подвір’ї
Нема до дверей стежини,
Не чути давно говірки
І мовчки пливуть хвилини
Над пишним колись-бо садом,
Де сумно блукає осінь
Під арії, що цикади
Виводять. Мені ж здалося
Мов щось-таки тче газдиня,
Поляскує веретенце…
В віконце у павутинні
Розгублено світить сонце.
Розбавлені бур’янами
Жоржини та золотарник,
Берізки раз;м з клен;ми
Згубили вже одіж. Хмарно…
Відвожу вологий погляд.
Лиш пахощі яблук спілих
Здогнали, кружляють поряд…
Журбою душа зболіла…

____________________________________
© Переклад з білоруської Надії Андрєєвої