Паутинки сентября на трех языках

За павуцінне верасня хапаюся,
спрабую ўтрымаць цяплынь, што ўчора
яшчэ пяшчотна твар мой цалавала,
а сёння ад мяне ўжо хаваецца.
Марозіць зранку, як пацверджанне дакора.
Я — праважатая сярод вакзала.
 
І павуцінне рвецца, адлятае...
Мінулае здаецца казкай, нібы
і не было, і ўспамінаць не варта.
Ды толькі думак клапатлівых зграя
пажухлым лісцем стукае па шыбе
каб памятала я — было, не жарты.

08 09 19

 
На русском
(за перевод не обессудьте, делала просто для тех, кто не знает мовы)
 
За паутинки сентября хватаясь,
Стараюсь удержать тепло, что нежно
Лицо еще вчера мне целовало
А нынче, словно спряталось. Вторгаясь
В прохладу утра день скользит  небрежно.
Я —  провожатая среди вокзала.
 
А паутинки рвутся, улетают.
И прошлое — простой  аналог сказки,
В которой всё что было — напускное.
И только мыслей беспокойных стая,
Напоминая листьев ярких пляску,
Твердит упорно — было всё с тобою.


*****
За павутиння вересня хапаюсь,
щоб втримати тепло, яке лиш вчора
моє обличчя ніжно цілувало.
А нині вже – від мене заховалось.
Морозить зранку, холодить спроквола…
Я – літо проводжаю на вокзалі.

 

А павутиння рветься, відлітає…
Минуле ж казкою здається. Ніби
і не було його, і згадувать не варто.
Думок летючих галаслива зграя
пожовклим листям стукає у шибу.
Нагадує: було таки, не жарти!

 

_____________________________________
© Переклад з білоруської Ірини Булахової