***
Всідалося сонце низенько за обрій,
Вже вересень дмухав ізтиха в поля,
Охоплював відчай осінній, неспокій,
Пожовкле вже листя гойдало гілля...
Скрізь вився димок від садиб та городів,
Збирався дорідний з грядок урожай,
Складався кучками під хати напроти,
Щоб далі сховати скарб літній в сарай...
Дозрілі вже соняхи бризкали зерням,
Жовтіли в початках сухі качани,
З бадилля курінь лаштувала майстерно
Дотепна малеча,сільські пацани...
Все те враз дитинство навіяло сумно,
Бентежило душу із далі років,
Де мальви цвіли понад хатою буйно,
На лоні широких безкрайніх степів...
Всідалося сонце низенько за обрій,
Вже вересень дмухав ізтиха в поля,
Охоплював відчай осінній, неспокій,
Пожовкле вкрай листя гойдало гілля...
***
Всiдалося сонце низенько за обрiй...
© Copyright: Ирина Боговина, 2019
Свидетельство о публикации №119090807833
Свидетельство о публикации №119090807833
Рецензии
Ириша, здравствуй! посмотри перевод по ссылочке:
http://stihi.ru/2019/11/07/9753
Кариатиды Сны 07.11.2019 23:25 • Заявить о нарушении
http://stihi.ru/2019/11/07/9753
Кариатиды Сны 07.11.2019 23:25 • Заявить о нарушении
Да и словцо одно с ошибкой - цьоГОрічний (нынешний)
Кариатиды Сны 07.11.2019 23:28 Заявить о нарушении
Кариатиды Сны 07.11.2019 23:28 Заявить о нарушении