Не залишай мене на самоті
Моїх думок, повз них тече отрута,
Припони ночі, день у забутті,
Де відцвіла червоним сонцем рута.
І сиплються до долу пелюстки,
Тьмяніють, розлітаються з долоней,
Як і кохання на крихкі частки,
Не залишай мене у їх полоні.
Бо смуток серця увесь вільний час
Невиліковні розпаляє рани,
На жаль не буде після разом нас,
Так боляче не бути більш коханим.
Не залишай мене у небутті,
Де спогади із часом, наче зорі,
Які під серпнь згубив почутті,
Зріклися неба вигоріли у морі.
Не залишай мене на самотi
© Copyright: Алевтина Скорая, 2019
Свидетельство о публикации №119090806182
Свидетельство о публикации №119090806182
Рецензии