Гончар и старость...

ГОНЧАР И СТАРОСТЬ
(перевод с украинского: Дмитрий Артис)

Когда улетит аист,
взмахнув крылами с вершин,
сделай себе на старость
из глины большой кувшин.

Наполнишь его степенно,
осушишь во славу родных,
а после расколешь о стену
на тысячу составных.

Плечами пожмёшь, да и только,
об этом кувшине скорбя,
с ковра соберешь осколки,
забыв, как звали тебя.

Посей же их вдоль долины,
ума не набрав с аршин:
кувшин снова сделать глиной
трудней, чем из глины кувшин.

_________________________________


ГОНЧАР І СТАРІСТЬ (Роман Скиба)

А як відлетять лелеченьки,
То вже і час уродин.
Ти випестиш собі глечика,
Котрий над усі - один.

По вінця наллєш і дочиста
Осушиш на честь рідні,
І в білім шалу від почестей
Розгатиш його в дрібні...

І здвигнеш плечми похилими,
Забувши своє ім'я,
І друзки збереш на килимі:
Вони - покута твоя.

Посій їх тепер долиною,
І мучся собі дурним:
Що глечик зробити глиною –
То важче, ніж глину ним...