Про коня и коников

вольный пер. с укр. стих. Валентины Козачук
"Про коня i коникiв. Дiткам"
http://stihi.ru/2019/09/03/482

Посмотрите на коней:
Сильные, красивые -
Только топот по стерне! -
Мчатся длинногривые...
Видит в поле быстрый конь
Коника зелёного:
Скачет - ты его не тронь -
Тю, неугомонного!

Отвечает "стрибунэць" -
Попрыгунчик-коник:
Я - не коник, я - певец!
Я - скрипач на троне!
Нет мне равных на лугу,
Как затею песню...
Так лягнуть тебя могу,
Что копыто треснет!

А присмотришься, на дне,
Под морской пучиною,
Скачут раки на коне
С миною невинною...
Тот конек и глух, и нем,
И не дружит с нотами
Скачет бойко на волне -
Транспортом работает...

Этот маленький конёк
С рыбками играет,
К морякам на огонёк
Часто подплывает...
И считает в небе он
Золотые звезды,
И светлеет небосклон
Над пучиной грозной...

Звёзды смотрят: чудеса!
Дружит конь с дельфинами...
А по берегу - леса
И картины дивные:
Запряжённые - в санях
Кони машут гривами!
И кузнечик в зеленях
"Пилит" с переливами...

Много в мире есть коней -
И в полях, и в водах...
Подрастай, малыш, скорей
И дружи с природой.



оригинал
Про коня i коникiв. Дiткам

Коні мають довгу гриву,
Коні сильні і красиві,
І сміються: -  І-го-го!
З коника зеленого,
Смішно їм: - Який ти кінь?
Ти якась маленька тінь!
Каже коник-стрибунець:
– В лузі перший я співець,
Я – музика! Маю скрипку!
Відійдіть, а то… як стрибну!

А на морі, аж на дні
Їдуть раки на коні!
Гриви коник цей не має,
І на скрипочці не грає,
Не ірже, не просить сіна,
Дружить з рибами, дельфіном,
Їсть малесеньких молюсків,
Тіло в голочках і лусках.

А вночі на хвилях моря,
Він любується на зорі.
Зорі світять у імлі,
Кажуть десь-то, на землі
Ходять коні по траві
І гарцюють гарні, дужі
Ось такі є коні, друже.