Там за високими горами,
Де сонечко спочить сідає,
Де місяць височить над нами
Душевно так трембіта грає.
Там легінь з небом розмовляє,
Журливу пісню він виводить,
Свою кохану виглядає
І тільки в снах її знаходить.
Запала хлопцеві у душу,
Струнка, вродлива, чорноброва,
«І як я жити тепер мушу,
Коли ти віддана другому?»
Ще довго плакала трембіта,
Її відлуння чули гори,
Сльозами відчаю полита
Душа переживала горе…
25.08.2019 р.
Там за горами
© Copyright: Нина Продан, 2019
Свидетельство о публикации №119090304196
Свидетельство о публикации №119090304196
Рецензии