556. Ти Сина нашого зм нив на автомат!

Вірш Глухман Світлани Анатоліївни.

Ти Сина нашого змінив на автомат,
І носиш день і ніч, якби так треба.
Яка свиня тобою править? Чи примат?
А я ж просила тебе! Милий мій не треба!

Просила  марно, плакала дарма,
Казала,  що сім’ю свою ти згубиш.
Ти не послухав, взяв просто пішов,
А дзвониш ввечері і кажеш що нас любиш.

Що за любов така? Яй досі не збагну!
Ти сина кинув, а йому й два місяці не було.
Напевно більше любиш ти свою війну!
Цілуєш на ніч, автомата дуло.

Це смішно? Ні! Це боляче і важко!
Все розуміти, й знати це не сон.
Вже «криша» їде, а на душі розтяжка,
Ось, ось зірветься і всьому поклон.
 04.19 р.


Рецензии