Vampire s Love UA version

О, мій ніжний, коханий вампір,
Моє солодке витончене чудо,
Поверни мені втрачений зір,
І хай ці відчуття з тобою знов прибудуть.
Хай повернуть мене до життя,
Хай розбудять.
І знов впаду у забуття,
Мов у криницю вічного буття.
Ні, більше я не хочу волі,
Бути в тебе в полоні - ось моя доля.
Твої сумні смертельні очі,
З холодним відблиском нічним,
На шматки роздирають серце дівоче,
Я знаю, що ти вже не будеш живим.
Такою тугою мене проймає,
Як твою блідість я згадаю,
Холодну і вологу шкіру…
Ти зовсім іноді не знаєш міри –
Такий ліричний, романтичний,
А завтра ти - жорстокий і цинічний.
У погляді твоєму біль ранимий
І щемливий... мій.
Мене боїшся, відступаєш,
Відводиш очі і тікаєш.
Але я знаю, що мене чекає,
Яка кривава пристрасть в твоїм серці грає.
Спочатку заспокоюєш мене,
Так ніжно трепетно ти пестиш, обіймаєш,
А потім лагідно кусаєш.
І випивши три краплі крові,
Лягаєш на травицю долі.
Твоє волосся розвіває вітер,
А я не знаю знов куди себе подіти.
Який ти гарний в місячному сяйві!
Твої вуста такі примарні…
Мені не боляче як ти мене кусаєш,
Бо я люблю тебе, і ти це знаєш.
Мене ти любиш теж, напевно,
Тому й страждаєш, та даремно.
Цей відчай у твоїх очах
Навіює на мене певний страх.
Я доторкнуся до щоки,
І приголублю ніжним доторком руки.
Мені там все одно, що скажуть люди.
Кохай мене, мій темний принц,
І я щаслива буду.
Щоночі будемо слухати щебетання птиць,
Вдивлятися у далечінь зірниць.
Ти витягатимеш для мене воду із криниці,
І я даватиму тобі напитись
Завітні краплі крові,
Насичені і пройняті любов’ю…
Я знаю, все у нас з тобою буде,
Бо я навік твоя, з тобою я повсюди.
Лиш сонце ненадовго розлучає нас,
Але побачимося знову в нічний час.
І знов відчую на собі твої холодні пальці,
За це готова дати свою кров навіть у склянці.
Моє кохання в твоїх венах,
Його отримаєш завжди від мене.
Ти знов чарівно посміхнувся,
Моєю кров’ю захлинувся.
Волосся знов перебираєш,
І квіти в мої коси заплітаєш,
Росою омиваєш рани,
Залічуєш сліди і шрами.
І от все знову зажило,
Немовби цього й не було.
Не будемо, любий, сумувати,
Давай під світлом місячним гуляти
І квіти весняні збирати.