Безкрайня та мертва, мов старозавітна пустеля.
Довколишня тиша: ні звірів, ні птаства й рослин...
Бездушна та сіра, гидка та самотня оселя,
Тут простір завмер, як і часу одвічного плин.
Вода відійшла і зоставила з солі рівнини,
І зморшки старечі порили безкрайнє чоло.
І стеблам тендітним вітрище заламує спини,
Єдиним на світі... І як їх сюди занесло?
Хотілося б дуже в місцині оцій оселитись,
З"єднавши в подальшій молитві і ДУШУ, і ПЛОТЬ,
П"янкої самотності в тихім притулку напитись,
І тішитись з того, що дав мені нині ГОСПОДЬ.
Я поглядом теплим і ЗЕМЛЮ, і НЕБО з"єднаю...
Вгамується вітер, підніметься з солі трава,
І з"являться звірі та жвава пташина, - я ЗНАЮ,
Тут виросте новий Едем, як НАДІЯ жива.
Мандрiвник
© Copyright: Андрей Королёв 7, 2019
Свидетельство о публикации №119082807496
Свидетельство о публикации №119082807496
Рецензии
Дуже гарний вірш, багатий яскравими образами,
незважаючи на сум і тугу, якими він пронизаний.
Іноді самотність - найкращі ліки....
Сана Серёгина 06.05.2020 22:19 • Заявить о нарушении
незважаючи на сум і тугу, якими він пронизаний.
Іноді самотність - найкращі ліки....
Сана Серёгина 06.05.2020 22:19 • Заявить о нарушении
Зовсім не хочу мати вигляд парубка, що метає высокопарні фрази. ЛГ не є самітником. В його житті завжди присутній СПАСИТЕЛЬ. Я в це вірю.
просто А.К.
Андрей Королёв 7 06.05.2020 23:22 Заявить о нарушении
просто А.К.
Андрей Королёв 7 06.05.2020 23:22 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.