Василий Стус. Лужа, как расплющенный паук...

Лужа, как расплющенный паук,
слепила путь и шаг заслоняла,
к походке человеческой цеплялась
и сумеречным вскрикам. Через мглу
над горизонтом вздымался ясный месяц,
крадясь вдоль выголенных крон
осенним ветром выдутых деревьев.
Бежал асфальтом лохматый старый пес,
шарахаясь от грохота людского,
сирен автомобильных и бездонной,
как полночь, ярко-черной воды,
что высунула на забор тюремный
злющий разбойничий язык.

Оригинал:

Василь Стус. Калюжа, мов розгавлений паук...

Калюжа, мов розгавлений паук
сліпила шлях і заступала кроки,
чіпляючись до походи людської
і присмеркових зойків. Крізь імлу
надобрію здіймався ярий місяць,
скрадаючись повз виголілі крони
осіннім вітром видутих дерев.
Асфальтом біг старий кудлатий пес,
сахаючися гамору людського,
сирен автомобільних і бездонної,
мов поніч, яро-чорної води,
котра солопила на огорожу
разбійницького злого язика.


Рецензии