Уныние

Слова и чувства так резки –
Воспоминания близки,
Как детский домик на песке,               
Который тает вдалеке.

Исчез твой голос, как мираж,               
И ты молчишь... Какой пассаж!               
Исчезла сладость наших дней,               
И мы сейчас в раздоре с ней.
               
Исчезло всё, что так тепло,               
Всё то, что силу обрело...
Лишь ясность праведным лучем
Не растворяется ни в чём.

А я хочу, чтоб налегке
Не строить замок на песке,               
Чтоб в вираже не был занос
И лёгким был любой вопрос.

Пусть навсегда уйдёт беда,
И пусть исчезнут холода,
А от тепла растают льды,
И станут зеркалом воды.

:::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::
:::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::

ВнеснЯний подих будить білий світ,
В оселю завітавши крізь віконце.
Земля вітає білий первоцвіт,
Та сипле золоте проміння сонце.

Пташиний гамір стелиться до ніг,
Торкаючись нескопаної грядки.
І не біда, що вчора випав сніг,
Зима уже втікає без оглядки.

В такій порі святкуємо ЛЮБОВ
До матері, бабусі та дружини.
Вітання й подарунки знов і знов,
Від друзів, від знайомих та родини.

І кожен радо шану віддає
Хорошій доброзичливій газдині,
Котра раніше сонечка встає,
Від сАмого одруження й донині.

Юрба гостей, дзвін келихів вина,
І музика, і спів у "караоке",
І відданість кохання неземна,
І теплих побажань дзвінкі потоки,

І я вітаю словом простоти,
Як завше, зичу щастя та здоров'я,
Любові внучки, доньки доброти,
Та, щоб лунала пісенька солОв'я.

Щоб вгору йшли усі твої діла,
Щоб долари на всю сім'ю напали,
І ти від них відбитись не змогла,
Та, щоб рідні квартири покупляла.

Наснаги тобі зичу і добра,
Обіймів дОньки, посмішок онуки.
Підтримки від коханого Петра,
З подякою за вправні твої руки.

Нехай Господь боронить від біди,
А злАгоду дарує  Матір Божа.
І доленька віддячить за труди,
І все, що захотіла, те і ЗМОЖЕ...








::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::
Нет дружбы в творчестве, всё - сказки.
Тут не зевай - лови момент:
Соппернику состроил глазки,
И... сдохнул клятый конкурент.

дополнение Жюр22






:::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::






:::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::

:::::::::::::::::::::::::::::::::::::



Екс до вірша Саші Сушка

І трійко хлопців - спокій для душі,
Всі - в мЕне: люблять фей та ладні циці.
В гаю давно чатують спориші...
Й бажання... не заїде їм по пиці.

На крилах розлетяться хто куди.
Землиця буде повнитись чутками...
Та... що там діти? Я  ж ще не старий,
Зумію... язикОм, та ще й - руками.

Заклякне щебетушка ще не раз,
Брикне у ліжку (наче не бажає).
Влаштую шквальний пестощів екстаз
Та поведу кохану в лоно раю.

::::::::::::::::::::::::::::::::::::::


рец. на "Письмо"
Лекач Оля


А, может, актуальнее дурман,
Чем блажь фантазий выцветшего счастья?
Несётся жизнь, петляя средь ненастий...
Любовь неся в печалей океан.

Прильнуть хочу, молитвою объят,
Усталость бросить в яму злых ненастий.
Прижми, мамуля, поцелуй на счастье,
И я, родная, прилечу опять.

Прости печали длительных разлук,
Хоть, право, сожаления не хватит...
Любовь твою - в сто жизней не истратить,
Как не забыть морщины добрых рук.
 

:::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::

Если долго сидеть у реки...

Орёл собрался скушать голубицу:
Расправил крылья, когти заострил...
Уже почти полгода... рубка длится,
Лишая... и орла великих сил.

Видать: придётся... орликов... под ножик...
Пускай за... папу детки постоЯт.
За спесь его - пусть скопом дохнут тоже.
(Отцу не жалко гибнущих... орлят).

И, всё ж, орёл - ничто, дешовый дурень:
Опять шмыгнул к... востоку на поклон.
Но там не рады варварской  натуре...
Орла обманет... хитрый злой дракон.




Здравствуйте, мой добрый откровенный друг. Спасибо за визит, привычную прямоту и откровенность. Понимаете, часто, находясь на "своей волне", я забываю о читателе. В последствии то, что понятно мне, Вызывает недоумение у других, читающих мои работы.Постараюсь донести ход моих мыслей... по частям и в целом.

Врачует вера тех кто...потерял
Средь клоунов, витающих в тоске.

Тут стоит обратить внимание на контекст: я, ведь, не зря писал о ТЬМЕ (на пустырях) МОГИЛЬНЫХ ПЛИТ. Слово



Они всегда - расхожий матерьял,
И до сих пор на жёстком поводке.