Я кину все с украинскогоя0

Я кину все… (Ліна Костенко)

Я кину все. Я вірю в кілометри —
обвітрені, задихані і злі.
Багато їх у матінки Деметри,
Котра була богінею землі.

О, розмотай шляхи мені, богине!
Світ за очі від себе забіжу.
Рятуй мене, врятуй мене, бо гине
моя душа, задивлена в чужу.

Так ніжно, так беззахисно, так віддано,
так всупереч тверезому уму.
Врятуй мене розлукою і віддалю,—
ні спогаду з тобою не візьму.

В гірких оазах сонячної цедри,
де грім тримає зливу в рукаві,
де тільки версти, дерев’яні зебри,
пасуться в запорошеній траві,—

хай буде степ, хай буде ліс і гори,
хай вибухне земна твоя пралють,
коли лихі на око семафори
мені дорогу смутком переллють!

Я брошу всё. Я верю в километры,
Хоть так они запыханны и злы
Немало их у матушки Деметры -
Той, что была богинею земли.
 
О, размотай дороги мне, богиня!
Я от себя и на край света убегу.
Спасай меня, спаси меня, ведь гинет
Душа моя, перед чужой в долгу.

Так нежно, беззащитно так, с печалью,
Так вопреки практичному уму.
Спаси меня разлукою и далью, -
Ни памятки с тобой я не возьму.

В оазисах из горькой солнца цедры,
Где гром припрятал ливень в рукаве,
Где только вёрст диковинные зебры
Пасутся в запорошенной траве, - 

Пусть будет степь, пусть будут лес и горы,
Взорвется пусть твоя земная ртуть,
Когда на цвет скупые светофоры
Печалью мне дорогу перельют!